Це засоромило наших сміливців і примусило їх підбадьоритись. Кум хильнув із кухля і став оповідати далі:
— Шинкар обмер; одначе, свині на ногах, довгих як ходулі, повлазили у вікна і миттю оживили його плетеними трійчатками, примусивши танцювати вище цього сволока. Той упав до ніг, покаявся у всьому… Та свитки вже не можна було повернути скоро. Пана обікрав у дорозі якийсь циган і продав свитку перекупці; вона привезла її знов на Сорочинський ярмарок, але з того часу ніхто вже нічого в неї не купував. Перекупка дивувалась, дивувалась та нарешті здогадалась: мабуть це через червону свитку. Недарма ж ото, коли вона часом надягала її, то все здавалодь, ніби її душить щось. Не довго думавши, кинула в огонь — не горить чортова одежа! «Еге, та це чортів дарунок!» Перекупка примудрилась й підсунула у віз одному чоловікові, що вивіз продавати масло. Дурень зрадів був; та тільки масла ніхто і питати не хоче. «Е, недобрі руки підкинули свитку». Схопив сокиру й порубав її на шматки; зирк — аж злазиться один шматок до другого, та й знову свитка ціла! Перехрестившись, знов порубав, шматки розкидав по всьому ярмарку і поїхав. І з того часу кожного року і саме під час ярмарку чорт з свинячою личиною ходить по всьому майдану, хрюкає й збирає шматки своєї свитки. Тепер, кажуть, тільки одного лівого рукава недостає йому. Люди з того часу одхрещуються від того місця, і ось уже буде тому років з десять, як не збирається там ярмарок. Та чорт надав оце засідателеві од…
Другої половини слова не вимовив оповідач.
Вікно з гуркотом брязнуло; шибки з дзвоном повилітали, і страшна свиняча пика висунулась, поводячи очима, наче питалася:
— А що ви тут робите, добрі люди?
