Сторінка:Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки (1935).djvu/26

Ця сторінка вичитана

— Розуміється, любові вашої, незрівняна Хавроніє Никифорівно, — пошепки мовив попович, держачи в одній руці вареника, а другою обіймаючи широкий стан її.

— Бозна що ви вигадуєте, Опанасе Івановичу! — сказала Хівря, соромливо спускаючи очі свої. — Чого доброго, ви, мабуть, візьметесь ще й цілуватись!

— Щодо цього я вам скажу, хоч би й про себе, — говорив далі попович: — за битності моєї, до прикладу мовивши, ще в бурсі[1], ось, як зараз пригадую…

Тут почулось знадвору гавкання й стукіт у ворота. Хівря швидко вискочила й вернулась, уся пополотнівши.

— Ну, Опанасе Івановичу, попались ми з вами: народу стукається сила, і мені вчувся наче кумів голос…

Вареник застряв поповичеві в горлі… Очі його полізли на лоб, немов якийсь виходець в того світу тількищо зробив йому перед цим візит свій.

— Лізьте сюди! — кричала перелякана Хівря, показуючи на покладені під самою стелею на двох перекладинах дошки, де лежала купа всякого хатнього манаття.

Небезпека додала духу нашому героєві. Опам'ятавшись трохи, скочив він на лежанку і поліз відтіль обережно на дошки, а Хівря побігла без пам'яті до воріт, бо стукати почали знову та ще дужче й нетерплячіше.

 
VII
 

Та тут чудасія, мосьпане!

З української комедії

На ярмарку сталася дивна пригода: скрізь ходили чутки, що десь між крамом об'явилася червона свитка. Бабі, що продавала бублики, привидівся сатана у вигляді страшної свині, що безперестанку нахилявся над возами, наче шукаючи чогось. Це швидко облетіло всі кутки вже притихлого табору; і всі вважали за злочин не вірити, дарма що баба з бубликами, пересувна крамниця якої

  1. Бурса — духовна школа, семінарія або академія.