Сторінка:Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки (1935).djvu/17

Цю сторінку схвалено

цьому кінчилось: не довго думавши, схопив він жменю грязюки й швиргонув услід їй. Удар був влучніший, ніж можна було сподіватись: увесь новий ситцевий очіпок був заляпаний грязюкою, а регіт у гурті легковажних гульвіс вибухнув ще з більшою силою.

Огрядна чепуруха спалахнула від гніву; та віз у цей час від'їхав досить далеко, і злість її впала на безневинну падчерицю та на плохого чоловіка, що, звикши здавна до таких пригод, увесь час уперто мовчав і байдуже сприймав несамовиті речі розлюченої жінки. Проте невтомний язик її тріщав і торохкотів, аж поки не приїхали вони в передмістя до старого знайомого і кума, козака Цибулі. Зустріч з кумами, що давно не бачились, вигнала на якийсь час із голови цю неприємну пригоду, і наші подорожні почали розмову про ярмарок, перепочиваючи після довгої дороги.

 
II
 
Що боже ти мій господи! чого нема на тій ярмарці! Колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремінь, цибуля, крамарі всякі… так що хоч би в кишені було рублів із тридцять, то й тоді б не закупив усієї ярмарки.

З української комедії

Вам, мабуть, траплялося чути, як десь рине далекий водоспад, коли все навколо сповнене сполоханого гуркоту, і хаос дивних неясних звуків вихорем носиться перед вами. Справді, чи не ті самі почування вмить охоплять вас у вихорі сільського ярмарку, коли весь люд зростається в одне величезне чудище й ворушиться всім своїм тулубом на майдані та в тісних вулицях, кричить, гогоче, гримить? Шум, сварка, мукання, мекання, рев — усе зливається в один безладний гомін. Воли, мішки, сіно, цигани, горшки, баби, пірники, шапки — все яскраво, строкато, безладно метушиться купами і снується перед очима. Слова різноголосої мови потопляють одні одних, і жодне не вихо-