він їсть вареники, вареники скоромні! Який з мене справді дурень. Стою тут та гріха набираюсь! Назад!» — і побожний коваль прожогом вибіг з хати.
А проте чорт, що сидів у мішку та заздалегідь уже тішився, не міг витерпіти, щоб вислизнула з його рук така добра здобич. Як тільки коваль спустив мішок, він вискочив із нього й сів верхи йому на шию.
Мороз пішов у коваля поза шкірою; перелякавшись та збліднувши, не знав він, що робити; уже хотів перехреститись… Але чорт, нахиливши свій собачий писок йому до правого вуха, сказав:
— Це я, твій друг; все зроблю для товариша й друга! Грошей дам, скільки схочеш, — писнув він йому на ліве вухо. — Оксана буде сьогодні ж наша, — прошепотів він, нахиляючи свій писок знову на праве вухо. Коваль стояв, роздумуючи.
— Згода, — мовив він нарешті, — за таку ціну ладен бути твоїм!
Чорт сплеснув руками і почав з радості галопувати на шиї в коваля. «Тепер уже попався коваль! — подумав він собі: — тепер я віддячу тобі, голубчику, за всі твої малювання та небилиці, що вигадував на чортів! Що тепер скажуть мої товариші, коли дізнаються, що найпобожніший на все село чоловік в моїх руках?»
Тут чорт засміявся з радості, згадавши, як дражнитиметься в пеклі все хвостате кодло, як лютуватиме кривий чорт, якого вважали між ними першим на вигадки.
— Ну, Вакуло! — пропищав чорт, так само, не злазяча з шиї, ніби боячись, щоб він не втік, — ти знаєш, що без контракту нічого не робиться.
— Я згодний! — сказав коваль. — У вас, я чув, розписуються кров'ю, стривай же, я достану з кишені цвяха.
Тут він заклав назад руку та хоп чорта за хвіст.
— Бач, який жартун! — закричав, сміючись, чорт: — ну, годі, буде вже пустувати!
— Стривай голубчику! — крикнув коваль. — А ось це як тобі видасться? — При цьому слові він поклав храста, і
