Хоми Григоровича так і туляться дати дулю. На щастя, стара моя збагнула поставити на стіл горячий книш з маслом. Усі взялися до діла. Рука Хоми Григоровича, замість того, щоб показати дулю, простяглася до книша, і, як завжди ведеться, почали прихвалювати майстерицю-господиню. Ще був у нас один розповідач; та той (не слід би на ніч згадувати про нього) такі викопував страшні історії, що волосся ходило по голові. Я навмисне і не вміщував їх сюди: ще налякаєш добрих людей так, що пасічника, прости господи, як чорта всі почнуть боятися. Нехай краще, як доживу, коли бог дасть, до нового року, то випущу другу книжку, тоді можна буде полякати вихідцями з того світу та дивами, які творилися в старовину у православній стороні нашій. Між ними, може трапитись, знайдете й побаєчки самого пасічника, що розказував він своїм онукам. Аби слухали та читали, а в мене, мабуть, — от ліньки тільки кляті копатися, — назбирається і на десять таких книжок. Еге, от було і забув найголовніше: як будете, панове, їхати до мене, то прямісінько беріть путь стовповим шляхом на Диканьку. Я навмисне й виставив її на першому листку, щоб швидше дібралися до нашого хутора. Про Диканьку ж, гадаю, ви начулися доволі. Та й те сказати, що там же оселя краща якогось там пасічникового куреня. А про сад і казати нічого: у Петербурзі вашому, певно, не знайдете такого. А приїхавши у Диканьку, спитайте тільки першого, який трапиться назустріч, хлопчика, що пасе в замурзаній сорочці гусей: «А де живе пасічник — Рудий Панько?» — «А от там!» скаже він, показавши пучкою, і, коли хочете, доведе вас до самого хутора. Прошу, проте, не дуже закладати назад руки та, як там кажуть, финтити, бо шляхи по хуторах наших не такі гладенькі, як перед вашими палацами. Хома Григорович позаторік, приїздивши з Диканьки, навідався таки в провалля в новою таратайкою своєю і з гнідою кобилою, не дивлячись на те, що сам поганяв і що поверх своїх очей одягав часом ще й куповані.
Зате вже, коли завітаєте в гості, то динь подамо таких, яких ви зроду, може, не їли; а меду, і забожуся, кращого не знайдете на хуторах: уявіть собі, що як унесеш щільник, дух піде по всій кімнаті — змалювати собі не можна, який: чистий як сльоза, або кришталь дорогий, що буває в сергах. А якими пирогами нагодує моя стара! Що то за пироги, якби ви тільки знали: сахар, справжнісінький
