стріли летящої вгору до звізди з підписом: „досить для мене того одного“. Серце просвіщене вічністю значилося кущем, з якого зерна падають на землю, і підпис: „чекаю будущого життя“; те ж саме писалося ще орлом, який летить до сонця, з підписом: „згорю, бажаючи безсмертности“.
І от Біблія теж уся сотворена Богом із священно-таємних образів. Небо, місяць, сонце, зірки, вечір, ранок, хмари, дуга, рай, птиці, звірі, люди і т. и. — все то образи висоти, небесної премудрости. Але сі образи завжди мають в середині себе щось золоте й дорогоцінне, тоб-то боже.
Міні здається, що Біблія похожа на будинок, що його богатий пан поставив під видом дарової гостинниці на шляху. І з своїх тайних покоїв господарь бачив, як хто себе веде, чув розмови захожих і тоді вибірав собі у дружбу, хто йому подобався. А на фронтоні гостинниці стояв напис: „Усі зайдуть, але не всі будуть. Усі наїдяться, але не всї насолодяться“.
(З твору „Розмова про давнину“).
Минулі часи можна так само бачити, як і вчорашній день твого життя, а вчорашній день — як сьогодняшній минулий ранок, а ранок — як от сі пів години, які ми зараз проживаємо. Тим же оком, яким ти дивишся на вчора, можна дивитися й на Авраамів час. Апостол Павел усі минулі роки заключає в слові „вчора“, а теперішні — в слові „сьогодня“, а все будуче називає „віком“. „Ісус Христос і вчора й сьогодня, той же і во віки віков“. Хто бачить сьогодня, той бачить і вчора, откровенієм єдиного дня отверзається 1000 літ.