і скоро можна навчитися жити і бути скільки ти можеш щасливим. Очевидно, що для того аби сі книги принесли користь, не досить їх тільки прочитати. Бо що з того, що я прочитаю медичну книгу, а робити по ній нічого не буду: від того хвороба моя не полекшає. Так і з душею. Прочитати книгу, зітхнути глибоко і, сказавши — „ох, гріхи, гріхи“ — закрити, так само собою з того нічого й не вийде. Але коли взяти собі ті слова глибоко до серця і почати хоч трошки по них робити, тоді направду можна сподіватися більшого спокою душі і більшої щасливости на землі.
Побажаймо ж сами собі, щоб дійшли слова Сковороди до нашого серця і щоб роспочали ми носити образ і подобіє Божі. Се ж потрібне не для кого, як для нас самих. Наболіли ж уже наші душі, накипіло ж уже на них усякої мерзости. Хочеться, самим уже нам хочеться очиститися — а тільки загнуздуємо себе та дивимося на сусіда: що ж воно вийде — я буду по-божому робити, а сусід по-своєму. А ти не дивись на сусіда. Нехай він собі робить, як хоче — він не для твоєї душі працює. Для твоєї душі один тільки є робітник — сам ти. Не зоставляй же її на вік-вічний голодною, дай і їй хоч трошки їжі духовної.