Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/112

^**^*

Сьогодня скипетр і булава —

А завтра, вставши — погана слава
Серце проколює наскрізь,
А руки й ноги звязані.
Як тепер утекти з сіти?

Сьогодня скаче пьяна свобода,
А завтра, вставши — тяжка доля,
О Ізраїлю! Куди веде ціль і міра водного звіра?
Треба і в те прозріти.

Бідна душа, очарована
Солодким голосом окіянських сирен,
Хоче заснути на дорозі,
Не доплівши й берега.

Плоть! Світ! О, несите пекло!
Все тобі їжа і всьому ти отрута.
День і ніч щелепами зіваєш,
Все без огляду ковтаєщ.
Хто втече тої сіти?

^**^*

Се безодня, що всіх пожерає!

Се щелепи, що всіх поїдають.
О Ізраїлю! Не наситить твоєї плоті
От сей толк і ціль і міра кита-звіра.

^**^*

Ах напни бодро вітрила

І розуму твого крила!
Пливучи по бурному морю,
Підійми погляд уверх,
Щоб попасти на правий путь.