Цю сторінку схвалено
Марно десь тане…
Еврідіко! Еврідіко! Ім'ям твоїм
Сповнене все —
Поля, і струмки, і ліси…
Я на всіх деревах
Із печаллю тяжкою
Писав такі слова
Тремтливою рукою:
Еврідіки нема,
Бідний Орфей ще є.
Дайте, боги́, життя їй,
Або візьміть моє!
Душу вкрила журба,
Вкрала тебе судьба,
Серце тріпоче…
На жа́лобу мою
Смутний струмок в гаю
Тужно хлюпоче…
Зверну до вас благальний спів,
Підземні божества з берегів Ахерону?
Ви, підвладна судді́ Плутону
Варта вічно жива нещасливих мерців!
Вас же не зворуши́ть красоті й молодо́щам!
Розлучили мене із скарбом найдорожчим!
Зникла радість очей!
То ж як, проміння вроди й віку
Розвіять не змогло страшну пітьму ночей!
Невблаганний тиран! Під землю йде Орфей!
