раста, без двох?. Фю-фю-фю!… Дерете ви, вибачайте в цім слові, як з рідного батька!…
Бичок. Дивно мені слухати такі речи, та ще й від кого? Здається, що ти і не дурень на світі, та й усе село тебе має за чоловіка з не-аби-якою головою. Розсуди ж, будь ласка, тільки не полінуйся, а розсуди гарненько, що проценти на гроші, все одно, що приплід або ж урожай…
Мартин. Та воно, як по совісті, то правда. Але ж, з одного боку воно показує так, а з другого инше обличчє. Бачте, як по совісті, так у грощах не буває ні падіжу, ні неврожаю, а все тільки приплід!… Не даром в пісні про грошовитого співається, що, каже: «Не потіє, не хворіє, карбованці ліче, та всім дулі тиче».
Бичок. «Дулі тиче»? Може инший і тиче, тільки не я. А ти спитай мене: скільки моїх грошей пропадає на людях; мало я їх роздав на вічне отдання? Правда, що кожен зна, як ось і ти, що в мене таке вже чудне серце, що як тільки уздрю убогого, то навіть готов і сорочку останню з себе здійняти та йому віддати… Оця то позика на вічне отдання і є той падіж та неврожай…
Мартин. Ач,як ловко вимадикував!… І я ж кажу, що воно трохи ніби й на правду скидається, але ж…
Бичок. Ну, ти вже почав щось таке плескать, що й купи не держиться!…
Мартин (цмокає зубами). Ова-ва! Понимаєте!… Які бо ви палкі, куме, вже й розгнівались?.. Гей, кумцю, кумцю!…
