Бичок. Не плюну, милостивий государю мій! Бо я пам'ятаю, по всяк час пам'ятаю, що Господь милосердний усіх нас судитиме…
Мартин. Кажуть, що ви мене й горілку навчили пити… Це знов брехня! Я сам навчився… Що я перш не пив, так що ж?… Не пив, бо не тямив, який у горільці смак; а правда?
Бичок. Ще б не правда! Горілка ласий напиток; а крім того він звеселяє дух і надає одваги чоловікові і смілости!
Мартин. Ого-го, ще й як надає!… Та я, як нап'юсь, тоді бери в мене все, що хоч бери, все продам без торгу… Зразу руки, перебив і шабаш!… Навіть і самого себе продам! Одначе, прощавайте куме, бо насухо не стоїть з вами розмовлять!… (Іде).
Бичок. Пам'ятай же, государю мій, що тепера ти винен мені вже півтораста без двох!
Мартин. Як? Аж півтораста?!… Ого-го!.. Е, вистривай! Я зараз перелічу! Після різдва я взяв у вас сорок? Ач, дума, що я не пам'ятаю!… Так, сорок!… Після літнього Миколи — ще сорок?… А що, ти думав, що я забув?… Ще сорок! Тепера знов тринадцять?… Та й годі ж?… (Бормоче, лічучи на пальцях). Тринадцять, сорок та ще сорок та ще й тринадцять…
Бичок. Ну, та приклади ще процента?
Мартин. Процента? Он що! Так ти ж так кажи… Хіба як процента прикладеш, то воно ніби так виходить… Ой, ні, не так. О тут, на проценти якась плутанина!… Але й процентик напух: півто-
