чалавечка хочу по лікумендарції найняти, та от ніяк до совокупності не провзойдьом!
Бичок. Якого чоловічка? (Побачив Андрія). Чи не Андрія?.
Ів. Павлович. Да! Вот єтого самого, которий і здєсь состоїт на ліце.
Бичок (з криком). Андрія?
Андрій. Та мене ж!
Бичок (убік). Поможи боже! Ще краще без гріха. (До Ів. Павловича). То чого ж тут? Милости прошу до господи.
Ів. Павлович. Значить, даю я йому на год вісімдесять? А робота яка: наглядать за хазяйством і всякою, значиться, процедурою, — значить, будем так говорить: як за прикащика беру.
Бичок. Та вам кращого робітника як Андрій не знайти. І чесна людина, така вже чесна! Вже кого, кого, а Андрія і я посовітую і прямо поручусь вам за нього.
Ів. Павлович. Чув, чув од людей! Слихав, слихав. Звісно, я не стану копитал жбурлять так собі, бо то трудове. А, значить, посовітувався тут з де-якими хазяїнами, ну і… А мені такого чалавечка і треба, щоб він не лежень був і в хазяйстві за всяким сословієм, щоб було як своє око! (До Андрія) Одначе спитай хоч і Осипа Степановича, чи дасть тобі тепер хто більшу ціну?
Бичок А яка ціна?
Андрій. Тут не про ціну річ!
