ласкаво гляну, тільки позич мені ще на відро горілки (Олена пішла).
Бичок (з серцем). Чортяка тебе піднесла!
Мартин. Не гнівайтесь! А гарна молодичка, га? А мати її ще краща була, — на все село, та й навкруги не було кращої дівки. Та панич звів з ума. Був тут такий панич. Ех кумцю, кумцю, бодай вас курка вбрикнула! Давай п'ять рублів та й бери полові — хочеш?
Бичок. Ох, переплачу либонь трохи, але нехай вже (Б'є по руці.) Піди ж до волости та напиши росписку.
Мартин. Що? Куди? До волости? Ов-ва! Стало бить нема вже Мартинові віри, нема? Так от же з місця не зворухнуся, не попхнуся! Давай, кажу, п'ять рублів? Не даєш? (Кричить). Шинкарю, гей!. Бери чемерку, бери шапку, бери чоботи! Гей, збирайсь, голото, Мартин гуляє! (Сів долі і розбувається). Ого-го, в Мартина ще буде на що пити, ще буде тай буде. Шинкарю, бери сорочку, бери чоботи, бери!
Бичок. Та вгамуйся, не репетуй. Ходім у господу, там і гроші дам.
Мартин. Ні в тин, ні в ворота, сударине криворота! Гей, куме, пам'ятай приказку: «Коваль клепле доки тепле»! Гляди, щоб я не прохолонув!
Бичок. А завтра на які похмелитесь?
Мартин. Оце вже не твоє діло, та й не попове, — от що! Слухайте, голубе сизий, кумцю любезний; не будьте ви свинею, коли вас величають, не будьте тим, що моркву риє! (Співа).
