Дай горілки, шинкарю,
Ти ж музико заграй хутко
Я музиці поклонюся,
Бо вже далі не попхнуся!.
(Кричить) Гей, шинкарю! Станови відро горілки! Станови два заразом, матері твоїй з хвостом!… Ого-го, в Мартина ще буде на що пити; ще буде та й буде. (Пішов у шинок).
Бичок (гукає в подвір'я). Гей, хлопче, Кіндрате! Чи ти там на подвір'ї?
Бичок. Чого ти так лізеш, неначе три дні не їв?
Кіндрат. Бо таки крім глевкого хліба нічого не їв.
Бичок. А що я тебе пундиками годуватиму, чи ласощами?
Кіндрат. Такий хліб, що й собака подавиться…
Бичок. Не базікай! Піди зараз на село та поклич мерщій до шинку Панаса Горбатого та Свирида Куцого, скажи їм, що Мартин гуляє і їх запрошує на могорич, чуєш?… Піди, піди хутенько, а я вже дам тобі бублика.
Кіндрат. Еге, скільки вже разів казали «дам бублика»; та й ні разу не дали!
Бичок. А брешеш, хлопчисько! А як ти говів: не дав я тобі аж два бублика?
