Сторінка:Гетьман Петро Сагайдачний (1922).djvu/54

Цю сторінку схвалено
VII. Рушають у похід.

А в Січі тим часом готувалися до морського походу.

Не помилилися козаки, обравши Сагайдачного гетьманом на цей похід, бо навряд чи був на це хто здатніший за його. Петро Конашевич Сагайдачний народився в теперешній Галичині в містечку Самборі, в сем'ї православного шляхтича на ймення Конаша; а Сагайдачним прозвали його козаки вже згодом через те, що він опріче иншої зброї мав ще й сагайдак[1]. Учився Петро Сагайдачний в Острозі в школі князя Острозького. Розумний, освічений, до того ще розважливий і обачний, він дуже добре вмів давати порядок військові. Приставши до запорозького війська, він скоро вславився серед козаків і року 1605 уже водив козаків у морський похід. Тоді запорожці, під його приводом, зруйнували дуже міцну турецьку фортецю Варну.

Ото ж і тепер козаки вельми раділи, вибравши Сагайдачного кошовим, бо певні були, що під його приводом знову нароблють великої шкоди українським гнобителям татарам, а то й туркам.

Зовсім уже злагодившися, козаки хотіли ще помолиться, виїздючи в далеку небезпешну дорогу, але які саме молитви на той випадок потрібні, вони здебільшого не знали. „Господь його знає, що там піп вичитує, як у дорогу напутствує“, — казали вони: „про якогось там Пилипа Мурина та про царицю якусь Кандакію, а до чого ця цариця, — Господь його знає“. Попа в Січі не було, бо тоді

  1. Сагайдак — це лук з стрілами та з піхвами, в які це все вкладалося.