православную христіанскую вѣру, и видя на насъ, великомъ государѣ, божію милость и надъ врагами побѣду и одолѣніе, отъ таковыхъ, бывшихъ въ прошлыхъ годѣхъ непригожихъ дѣлъ отстали и снова кроворазлитія въ нашихъ государствахъ не всчинали, тѣмъ души своей и тѣла не губили, во всемъ намъ великому государю челомъ бы били и съ нами въ любопытствѣ и мирѣ жили, а мы, великій государь, по своєму царскому милостивому праву васъ пожалуемъ таковымъ жалованьемъ, каково у васъ и на умѣ нѣтъ. И тебѣ-бъ, кошевому атаману, кому нынѣ вѣдати належитъ, и всему будучему при тебѣ войску ни на какіе прелести не прельщатца, а также и иныхъ атамановъ и старшинъ, которые еще не во обращеніи съ вами, къ нашему царскому величеству въ союзъ и любительство приводити и нашею, великаго государя, нашего царскаго величества, милостію ихъ обнаживати, чтобъ быть имъ съ вами, запорожскимъ войскомъ, въ совѣтѣ и противъ непріятелей стоять вопче. А служба ваша у насъ, великаго государя, нашего царскаго величества, въ забвеніи никогда не будетъ. Писанъ въ государствія нашего дворѣ, въ царствующемъ градѣ Москвѣ, лѣта отъ созданія міра 7122-е, мѣсяца марта въ 31 день.
Писарь дочитав. Громада мовчала: ніхто не важився перший зняти мову про те, що зараз прочитано; треба було попереду обміркувати справу. А тим часом посол виймав із пакунків подарунки, що привіз запорозькому військові і роскладав їх, дратуючи козацькі очі всякими оксамитами та кармазинами, сукнами та саєтами…[1]
- ↑ Кармазин — тонке червоне або вишневе сукно; саєт — тонке сукно.
