Тихо стоять чайки; мовчки сидять козаки, дожидаючи Карпа з товаришами.
Аж ось і вони йдуть. Кажуть, що добре роздивилися, ніде нікого немає, можно безпешно братися до діла.
Козаки повитягали чайки на беріг і тоді почали їх перетягати тихо-тихо, щоб ніщо не стукнуло, ніщо не хруснуло. Працювали всі: і козаки, і визволені невільники, і старшина козацька. Отут уже Хомі було на чому показати свою силу.
Ще вранішня зоря не займалася, а вже всі чайки були по той бік Прогною, всі козаки сиділи в чайках, держали весла напоготові.
Вночішня темрява обгортала все навкруги, обгортала вона і грізний Очаків. Тепер уже чайки опинилися вище за його, вони обминули його, перетягшися через Прогній. Сагайдачний таки піддурив турків. Тихо-тихо було всюди. Часом тільки в Очакові собака гавкне, або качка в очеретах закряче зпросоння.
— Де то тепер наші з ґалерами? — думалося козакам. — Чи пощастить їм нишком прокрастися повз Очаків? Небаба спритний був дурити і татар, і турків, — може й тепер одурить…
Коли це враз торохнула гармата і стрель луною озвався по очеретах і по воді. Знов торохнуло… А там ще і ще…
— З Богом, соколята, рушайте! — звелів Сагайдачний.
Мов сполохане птаство, полинули чайки до Очакова… Ось уже підпливають вони туди, де козацькі ґалери б'ються з турецькими, що стояли біля Очакова, загорожуючи прохід у Дніпро. Ось уже зовсім близько підпливли чайки до ґалер, і враз усі козаки страшно, несамовито скрикнули, щоб налякати турків. А Небаба зараз звелів поче-
