Нагулялося козацтво Чорним морем, добре далося в знаки татарам та туркам, треба вже було й додому вертатися до Дніпра-Славути, на тихі води, на ясні зорі. Та не легко було тепер це зробити. Пливучи з моря в Дніпро, ніяк не можно було обминути дві турецькі фортеці: Кизикермень та Очаків, неминуче було повз їх пливти. Правда, що випливаючи в море, козаки піддурили турків і безпешно пропливли повз обидві фортеці, та тепер уже так не можно зробити, бо вже запевне в фортеці долинула звістка про козацьке погуляння на морі: про Кафу та про Синоп, про знищені судна і про всяке инше лихо, якого зазнало кримське та турецьке побережжя від козаків. То тепер запевне добре чатують на їх і в Очакові, і в Кизикермені, та може й у гірлі дніпровому стоять турецькі судна з гарматами.
Сагайдачний добре це все зміркував і наважився знов таки піддурити турків.
Саме проти Очакова вганялася в море довга, але вузька смуга землі — козаки звали її Прогноєм. От Сагайдачний і надумався перетягти чайки через Прогній, та й опинитися в Дніпрі, не пливучи повз страшний Очаків.
Та от лихо: поперетягати через Прогній можна було тільки чайки, а ще ж були й важкі ґалери турецькі, навантажені здобиччу, — їх волоком не перетягнеш! Хоч як, а доведеться їм пливти повз Очаків та пробиватися крізь турецькі ґалери. Цю справу приручив Сагайдачний Небабі, Дженджелієві та Семенові Скалозубові з їх курінями.
— Як перетягнемось через Прогній, тоді ви й попливете, — казав він. — А як загомонять гармати
