Нежли в таких бідах жити!”
Од всіх сторон ворогують,
Огнем-мечем руїнують,
Од всіх не маш зичливости,
Ані слушной учтивости:
Мужиками називають,
А подданством дорікають.
„Чом ти братов не учила,
Чом од себе їх пустила?
Ліпше було пробувати
Вкупі лихо одбивати!”
Я сам бідний не здолаю,
Хиба тілько заволаю:
„Ей, Панове Єнерали,
Чому ж єсьте так оспалі!
І ви, Панство Полковни́ки,
Без жадної політи́ки,
Озмітеся всі за руки,
Не допустіть горкой муки
Матці своєй болш терпіти!
Нуте врагов, нуте бити!
