Мефістофель: Чекай, їх свинство в шир і в глибину.
У всій красі повинно показатись.
Зібель (пє необережно, вино виливається на землю і стає полумям):
Огонь! Рятуйте! Пекло тут горить!
Мефістофель (заклинає полумя):Будь, тихо, приязна стехіє!
цить!
(до товариства): Огню на цей раз тільки пара крапель.
Зібель: Що це таке? Дивись! Не на таких потрапив!
За це вам дорого прийдеться заплатить!
Фрош: Хай тільки він відважиться ще раз!
Альтмаєр: Хай забірається в цій хвилі з перед нас!
Зібель: Ви що задумали, паш панцю дорогенький?
Вам тут дістанеться за ваші витребеньки!
Мефістофель: Мовчи, старий бурдюгу! Перестанеш?
Зібель: Ах, ти мітло!
То ти ще нам грубяниш?
Брандер: Стрівай! ти вже своє дістанеш!
Альтмаєр (витягає корок зі стола, на нього паше огнем):
Горю! горю!
Зібель: То чарівник!
Ножем його! Немає прав для них!
(Витягають ножі і кидаються на Мефістофеля)
Мефістофель (з поважною міною на лиці):
Хай облудний звук
Замінить кожен кут, —
Будьте там — то тут!
(Вони стоять здивовані і дивляться один на другого.)
Альтмаєр: Де я?Який розкішний сад!
Фрош: Це виноградник? — може сниться?
Зібель: І під руками виноград!
Брандер: А осьде серед листя —
Зелений кущ! Поглянь, яка китиця!
(Ловить Зібеля за ніс. Другі роблять те саме і підносять ножі.)
Мефістофель (як перше): Хай спади блуд з очей!
Затямте, як то чорт жартує!
(Зникає з Фавстом, приятелі випускають один одного.)
Зібель: Це що?
Альтмаєр: Як?
Фрош: То твій був ніс, чи чий?
Брандер (до Зібеля): То це твій ніс в руці держу я?
Альтмаєр: То був удар! Я ніг своїх не чую!
Стільця сюди, а то впаду я!
Фрош: Та ні, — скажіть, що сталось тут?
Зібель: Де харцизяка той? Як здиблю де в куточку,
То вбю! І там йому капут!
