Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/79

Ця сторінка вичитана
— 66 —

 Ученик (читає): Eritis sicut Deus seientes bonum et malum.

(З пошаною згортає книгу і виходячи кланяється).

 Мефістофель (йому вслід): Слідкуй старим словам моєї

тітки-гадюки.

То певне образ Божий твій тебе приводе до розпуки.

Фавст входить.

 Фавст: Куди ж тепер іти?
 Мефістофель: Куди захочеш ти.
Великі і малі побачимо світи.
З яким захопленням, з цікавістю якою
Відбудеш ти мандрівку цю зі мною!
 Фавст: Та чи ця довга борода моя
Привикне до безжурного життя?
Ця спроба нам не пощаститься.
До світу я не вмів приноровиться.
Між людом я здаюсь таким малим,
Я не рішучим буду перед ним.
 Мефістофель: Мій друже! Швидко це минеться;
Повіриш сам собі і взнаєш, як живеться.
 Фавст: А як ми з дому виберемся в путь?
Візник, карета, коні — єсть у тебе?
 Мефістофель: Потрібно тільки плащ мій розгорнуть.
І він нас понесе аж попіднебо.
Та тільки в подорож свою
Ніяких тлумків не бери!
Одна крихітка доброго вогню
Нас від землі підійме до гори.
Чим легше, тим скоріш полинемо, гадаю.
Ну, я з новим життям тебе поздоровляю!


 
ПИВНИЦЯ АВЕРБАХА В ЛИПСЬКУ.
За столом кумпанія веселих гультаїв.

 Фрош: Ніхто не пє? Не весело нікому?
Чого похнюпились і мовчки сидите?
Не слід вам удавать намочену солому;
Звичайно як огонь ви горите!
 Брандер: Твоя вина, бо ти сидиш дарма;
Ні свинства, ні дурниць нема.
 Фрош (виливає йому склянку вина на голову): На маєш:

перше й друге!

 Брандер: Та що це ти, свине?
 Фрош: А так! Таж ти просив мене!