Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/53

Ця сторінка вичитана
— 40 —

 Ваґнер: Проходка з вами, докторе, на полі
Чимало може чести принести.
Хоч сам сюди не вийшов би ніколи,
Я не люблю такої простоти.
Ці круглі, скрипка, гомін, крики —
Такі ненависні мені;
Кричать мов божевільні, танцюють наче дикі,
І це в них радощі й пісні!

Селяне під липою. Танок і спів.

 Вівчар зібрався йти в танок,
 На ньому стрічка тай вінок,
 Гарненько він прибрався.
 Танок під липою кипів.
 Далеко нісся дужий спів.
 А гей-же, гей!
 Та гей-же, гей-же, гей!

 А смик аж розгулявся.
 


 Він хутко в вир самий пірнув.
 І ліктем дівчину штовхнув,
 Узявшися за боки.
 З під лоба глянула вона:
 «Чи в тебе розуму нема?»
 Гей-гей! а-гей!
 Та гей-же, гей-же, гей!

 «Уважив би хоч трохи!»
 


 А там, скажено попливло;
 Навколо весело гуло,
 Спідниці підлітали.
 Аж піт котився по лиці,
 Плече з плечем, рука в руці.
 Гей-гей! а-гей!
 Та гей-же, гей-же, гей!

 Червоні поставали.
 


 «Не вірю, знаємо ми вас
 Дівчат дурили ви нераз,
 Дурна, котра попалась! .
 А всеж: за ним пішла вона,
 З під ліпти линула луна:
 Гей-гей! а-гей!
 Та гей-же, гей-же, гей!
 То скрипка, снів і галас.
 Старий селянин: Це гарно, пане доктор, з вас,
Що нас не відцурались ви,
Такий учений ви у нас,