Все кланяйся йому, а тут добра немає.
Чим раз то більше плати вимагає...
Жебрак (співає): Панове добрі, гарні дами!
На злидні згляньтеся мої,
В цей день щасливими руками
Подайте поміч ви мені!
Господь поверне вам багато.
Лиш той веселий, хто дає.
В цей день — для всіх веселе свято —
Хай буде свято і моє.
Другий міщанин. Нічого кращого нема для мене в свято,
Як слухати про битви на війні,
Як десь к Туреччині, в далекій стороні,
Народи ріжуться завзято.
Стою перед вікном та з шкляпки попиваю,
Дивлюсь, як по ріці гуляють кораблі,
А в вечері безжурно до дому повертаю,
Благословляю мир на батьківській землі.
Третій міщанин: Сусідо! так і я міркую, як і ви!
Хай косять голови один другому.
Хоч там і будуть всі без голови;
Щоб тільки дома було по старому.
Стара (до міщаночок): Бач, як прибралися!Мов квіти запашні!
Хто міг би в вас не закохатись? —
Не так лиш згорда! Роскажіть мені,
Чого душа бажа, — я можу постаратись.
Міщаночка: Агато, геть! це небезпечна річ,
З такою відьмою прилюдно розмовляти.
Хоч раз вона мені перед Андрієм в ніч
Вказала, хто мене за жінку має взяти.
Друга: Я в неї бачила його недавно крізь кришталь.
Військовий він, і постать мав хорошу.
Шукала я його вже скрізь, але, на жаль,
Ніде зустрінути не можу.
Вояки: Любимо брати
Мури і замки,
Горді дівчата —
Наші коханки.
Все нам удасться; —-
Смілива праця,
Плата — то рай.
Маємо всі ми
Свахою сурму.
Як на весілля.
Так і до штурму,
Так і до смерти; —
Що то за щастя!
