— 37 —
ПЕРЕД МІСЬКОЮ БРАМОЮ.
Городяне виходять з міста на прохідку.
Кілька челядників: Чогож це ви туди?
Инші: На лісничівку вийдемо сюди.
Перші: А ми якраз хотіли до млина.
Один з челядників: Я раджу вам поглянути на став.
Другий: Туди дороги гарної нема.
Кілька инших(до третього): До когоб ти пристав?
Третій: Де більшість, там і я.
Четвертий: До Бурґдорфу ходім! Там знайдете на диво
Дівчат найкращих і найкраще пиво;
Там метушня! Не буде без біди.
Пятий: Весела в тебе, братіку, натура!
Здається в третє засвербіла шкура.
Мені чогось не хочеться туди.
Служниця: Ні, краще вернуся до-дому.
Друга: Він буде під тополями напевне!
Перша: Цеж не велике щастя вже для мене.
Перешкоджать не хочу я нікому.
З тобою він танцює, з тобою тільки й ходить.
Мене чужа утіха не обходить!
Друга: Сьогодня буде він гуляти не одним,
Бо й кучерявий має бути з ним.
Школяр: А хай їм грім! тай жвавіж бо дівчата!
Колєґо! швидче! треба їх догнати!
Міцненьке пиво, дівчина як мак,
Та лютий тютюнець — отеє мій смак!
Міщаночка: Тай гарніж бо ті хлопці наші!
Чиж це не сором тай не гріх?
Хиба для них би не знайшлися кращі?
Чи може служниці до них?
Другий школяр: Чого біжиш! По заду йдуть ще дві,
І причепурені, в оздобі.
Одна з між них, сусідочка, мені
Давно припала до вподоби.
Ідуть помалу, тихою ходою,
А врешті й нас візьмуть вони з собою.
Перший школяр: Ні, друже, кинь! До них нема охоти!
Мерщій! бо дичина від нас втіче!
Рука, що віником махає що-суботи,
В неділю й обнімає горяче.
Міщанин: Ні, наш новий бурмістр мені не до вподоби!
Він з дня на день дере все вище ніс.
Що він для міста доброго приніс?
Нові лиш примхи та нові хвороби:
|
