Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/34

— 21 —

Вам ту мету не важко осягнуть,
Бо та мета поетам рідна.
Тут старість, друже, не пошкодить,
Бож тим не меньше маєте шанобу,
Ні, то не старість нас дітями робить,
Ми, друже мій, як діти аж до гробу.
 Директор: Доволі слів перемололось.
 Я хочу бачити й діла!
З розмов пуття нема й на волос,
А справа вжеб давно була.
Що про натхніння ви плетете?
Його в несміливих нема!
А коли справді ви поети,
Та мить прийде до вас сама.
Вам все, що треба, вже знайоме,
Міцненький трунок їй дамо ми,
Зготовте лиш його мені!
Не зробимо тепер, то потім зовсім ні.
Не можна й дня прогайнувати,
А що в цю мить можливе нам,
Те й треба тут за чуба брати,
А рішинець буде тримати
І діло поведе вже й сам.
Німецька сцена — всенародна,
Що може, ставить кождий біс;
Тож не шкодуйте на сьогодня
Ані машин, ані куліс.
Всі звірі й птахи в вашій волі,
Вживайте всіх небесних зір!
У мене всього є доволі:
Води, огню і скель і гір.
Весь світ на сцені помістіть,
Хоч низька в нашім домі стеля,
І певним кроком перейдіть
З небес крізь світ до підземелля!

---