То в пекло зараз скочу я,
Щоб з вами лиш не бути
Ксенії: Як мухи, нечисть всю брудну
Ми мусимо кусати,
Щоб свого батька Сатану
Як слід пошанувати.
Геннінгс: Оце жартують сміхуни,
Наївні тай байдужі,
Нарешті скажуть і вони,
Що в них чутливі душі.
Музаґет: Я міг би й розум загубить
Між військом відьм чарівних,
Я вмію краще їх водить,
Ніж муз хоч богорівних.
«Сі devant» Ґеній часу: 3 людьми порядними і з вас
Ще можуть бути люде,
Німецький Блоксберґ — як Парнас,
Для всіх тут місце буде.
Цікавий мандрівник: Скажіть, це хто сюди приліз?
І гордий мов піїта;
Він свого носа тиче скрізь,
«Шукає єзуїта».
Журавель: В каламутній воді я звик
Ловить дурненьку рибку.
Тому й побожний чоловік
До чорта прийде швидко.
Дитя світу: Та для побожних байдуже, —
Лиш мали би громаду;
Від давна ходять тут і вже
Заклали власну раду.
Танцюрист: Чи там орхестр новий іде, -
Що бубнить щось невтомно?
Та цить! то буйголов гуде
За лісом монотонно.
Танцмайстер: Криве, горбате і товсте
Вже гонки витинає,
А не спитає нас про те,
Як гарно виглядає.
Музикант: Якуж ненависть я зустрів!
Порізались би тутка,
Як ліра Орфейська звірів!
Так їх єднає дудка.
Доґматик: На брехні ми не піддамось
Ні критиці, ні блуду;
Бо чорт вже мусить бути щось.
Бо деб він взявся в люду?
Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/140
Ця сторінка вичитана
— 127 —
