Сольо: Гляньте, дудку хтось приніс —
Та ні! то булька з мила!
Шваркоче крізь тупенький ніс,
А що? — незрозуміло.
Дух недосконалий: Живіт як в жаби, павуча нога,
А крильця мов папірчик;
Хоч животини ще нема,
Та є вже певніш віршик.
Парочка: Крок малий, високий скік —
В траві — це річ не хитра,
Та хоч скачи і цілий вік,
Не вилетиш в повітря.
Цікавий мандрівник: Що це? Маска тут, чи що?
І що це за причина?
Оберон. прекрасний Бог —
І тут його личина.
Ортодокс: Хоч без хвоста і без ріжків,
Я взнав його істоту,
Як грецький рій старих божків,
Він чорт, як чорт достоту.
Північний маляр: Що не змалюю тут, — то все
Один невдалий нарис,
Але в Італію я вже
Збіраюся хоч зараз.
Пурист: Біда нещасній голові,
Відьми не зовсім мудрі:
Зі всього війська тільки дві
На ніс наклали пудри.
Молода відьма: Спідниця й пудра — це для баб,
А я хороша й гола.
Мене несе мій любий цап,
На подив доокола.
Матрона: Ми надто мудрі в цім житті,
Щоб сварку заводити,
А хоч ви ніжні й молоді,
Та мусите зогнити.
Капельмайстер: Ви мухи, жуки й комарі,
Не докучайте голій!
Жабки в траві, мушки в горі,
Доволі вже сваволі!
Прапорець (в один бік): Я товариство тут зустрів,
Що кращого й не буде.
Всі з цих дівчат і з молодців —
Многонадійні люди.
Прапорець (в другий бік): Як не розступиться земля,
Щоб всіх вас проковтнути,
Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/139
Ця сторінка вичитана
— 126 —
