Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/138

Ця сторінка вичитана
— 125 —

Бо тільки стільки пєс тут виставляють.
Цю пєсу діллєтант нікчемний написав,
І діллєтанти її грають.
Датуйте, паноньку, я більше вже не можу,
Спускать заслону діллєтантам час!
 Мефістофель: Як я вже й вас на Брокені знахожу,
Гаразд! Це місце тут якраз для вас.


СОН ВАЛЬПУРГІЄВОЇ НОЧІ
або
ЗОЛОТИЙ ШЛЮБ ОБЕРОНА Й ТИТАНІЇ.
Інтермеццо.

 Антрепреньор: Славетним Мідінга синам
 Пора спочити нині;
 Стара гора і діл цей нам
 Здається мов на сцені.
 Герольд: Треба років пятьдесять
 При золотому шлюбі,
 Як дні борні перелетять,
 Нам речі злотні любі.
 Оберон: Як тут ви, духи, де і я,
 Зявіться ще в цій хвпли!
 Бо королеву й короля
 Удруге подружили.
 Пук: Прийде Пук танком кривим,
 І ногу в такт волочить,
 А потім сотні йдуть за ним.
 В танок, хто хоче, скочить.
 Аріїл: Аріїл дає мотів
 До всіх пісень небесних,
 Вабить дурнів райській спів.
 Поганих і чудесних.
 Сберон: Від нас навчіться в згоді жить,
 Ви молоде подружжє!
 Як тільки вас розєдинить,
 Кохаєтеся дуже.
 Титанія: Як тільки згоди в них нема,
 Розняти їх — найкраще.
 На південь хай летить вона,
 А він на північ скаче.
 Оркестр (tutti fortissimo): Мухи, жуки, комарі,
 І сімї їх великі,
 Жаби та цвіркуни в траві, —
 Оце то раз музики!