риша. Ці двоє стояли в річці ярдів на двісті від мене, а двоє останніх — ближче до Лейлгему. Тримаючи генератори теплових проміннів високо над головами, вони водили ними на всі боки; із кожного генератора падали з свистом теплові мечі й били в усіх напрямах.
Повітря було повне звуків. Це була якась дивовижна, пронизлива мішанина звуків, що приглушувала голосний брязкіт бойових марсіянських машин, тріскотіння й шипіння загород, будинків та дерев, що загорялися й валилися від теплових проміннів, рев і свист огню. Чорний дим, змішаний з парою, що піднімалася з ріки, знімався густими звійками вгору, а коли теплове проміння стало гасати по Вейбріджу, кожний його дотик позначався спалахненням біложарового полум'я, а слідом за ним починали танцювати сині й червоні язики вогню й знімалися хмари диму. Найближчі будинки ледве маячили крізь білу пару, чекаючи своєї долі, а за ними гоготів огонь.
Кілька хвилин я стояв по груди в майже як окріп воді, приголомшений у своїм притулку, без надії врятуватися. Крізь стовпи пари було видко, як люди, що сиділи в воді навколо мене, почали дряпатися на берег крізь очерет, мов ті жаби, що тікають при наближенні людини. Люди бігали по березі в невимовному розпачі.
Раптом білі іскри теплових проміннів, перескакуючи з місця на місце, стали наближатись до мене. Будинки від їхнього дотику розсипалися й обвалювалися, викидаючи з себе полум'я, і дерева з шипінням обволікалися бурхливим полум'ям. Але ось біле полум'я затанцювало по кладці на пристані, злизало людей, що метушилися на березі, і добігло до води не далі якихось п'ятдесят ярдів від мене. Далі воно метнулося через річку на Шепертон, і, де воно пройшло, вода хвилями пари й білих кипучих бугрів знялася вгору. Я повернув до берега.
Ще хвилина, і мене накрила велетенська хвиля води, гарячої, мов окріп. Я скрикнув від болю і, напівпритом-
