ність в ньому нового, невідомого нам елементу; отже можливо, що цей елемент вкупі з арґоном дає сполуку, яка раптово смертельно впливає на якусь складову частину крови.
Але це все лише припущення, зовсім не доведені дослідом, і ледве чи вони зможуть цікавити читача, для якого написано цю книгу. Бура піна, що плинула за водою на річці Темзі, свого часу не була досліджена, а тепер її більше немає.
Про наслідки анатомічного дослідження марсіян, в міру того, як це дали змогу зробити собаки, що не лишили цілим жадного трупа, я вже говорив. Проте всі бачили прегарно збережене в спирті тіло марсіянинове, що стоїть в Історично-Природничому Музеї; бачили всі також і ті численні малюнки, зроблені з цього препарату. Щождо будови тіла марсіянинового й фізіологічних функцій їхнього організму, то це являє собою вже суто наукову тему.
Найцікавіше й найсерйозніше питання в світовому маштабі — це питання про можливість нового нападу марсіян. Щороку, коли Марс доходить до своєї опозиції, можна чекати з боку марсіян, — принаймні, я в цьому непохитно переконаний, — нової спроби нападу. На всякий випадок все ж треба бути завжди напоготові. На мою думку, можна найти місце, де стоїть гармата, з якої вони стріляють на землю, і пильно потім стежити за цею частиною плянети, щоб наступний їхній напад не захопив нас несподівано.
Перший же їхній циліндер можна знищити нашими гарматами чи динамітом, поки він встигне досить охолонути. Отже, можна знищити їх не дати їм вийти з циліндра, або ж перестріляти їх усіх із гармат, як тільки відчиниться циліндер. Я гадаю, що невдала перша спроба мусить відбити в них усяке бажання повторювати її. Можливо, що вони так і дивляться на це.
