соснові ліси, мабуть, були дуже сухі для червоного паразита, бо там їх не видно було.
За Вімбелдоном з залізниці було видно, як в одному шпиталевому городі все поле було побуртоване навколо шостого циліндра. Навкруги його лежали купи землі, тиснувся нарід і працювали сапери. Над ямою маяв англійський прапор і весело лопотів од вітру. Городи геть чисто позаростали червоною травою й удавали з себе широку площу всіх ґатунків червоного кольору, починаючи від темнокармазинового до шарлахового, який різав очі. З великою приємністю очі відривалися від цієї подекуди кривавочервоної, подекуди мертвосірої випаленої землі на передньому плані, і відпочивали на лагідному синьо-зеленому кольорі далеких пагорбів на сході.
Усюди від Лондону й до станції Вокінґ лагодили залізницю; тому я зліз в Байфліті й помандрував пішки до Майбері. Я минув те місце, де ми з гармашем зустріли гусарів, минув і те, де я сидів під грозу та де я вперше побачив марсіянина. Тут з цікавости я звернув із шляху, щоб глянути, чи не побачу часом одноконної коляси, якою я тоді їхав. І дійсно, я знайшов колясу з поламаними колесами і кістки коняки, зовсім обгризені, розкидані на всі боки. Я постояв на тому місці досить довго, дивлячись на ті рештки.
Потім я пішов сосновим лісом, продираючись крізь червону траву, яка іноді досягала по саму шию. Господар готелю Spotted Dog (Плямистий Пес), певно, дочекався похорону; принаймні його трупа не було видно там, де він раніш лежав.
Я минув коледж і підходив до своєї хати. Якась людина стояла біля відчинених дверей котеджу й озвалася до мене по-імені, коли я проходив.
Я глянув на свій дім з якоюсь надією в серці. Але ця надія хутко згасла. Колоду зламано, двері не були зачинені; вони помалу відчинилися, коли я підходив, та
