Я знайшов величезний натовп, душ двадцять, що оточували яму, де лежав циліндер. Я вже описував вище вигляд тої велетенської маси, що лежала тепер в землі. Торф та пісок з камінцями були обпалені, мов від вибуху. Безперечно, що тертя від падіння було причиною пожежі. Гендерсона й Оґілві тут не було. Мабуть, вони помітили, що зараз нічого не можна було зробити, й пішли собі до Гендерсона в хату снідати.
З самого краю ями сиділо душ п'ять хлопців, гойдаючи своїми ногами й шпурляючи каміння в велетенську масу, поки я не заборонив. Після того, як я поговорив з ними, вони почали бавитись у „квача“, бігаючи взад і вперед між купками глядачів.
Серед глядачів було два самокатники, один робітник-садівник, що деколи робив у мене, дівчина з дитиною на руках, м'ясник Ґреґ з малим хлопцем і два чи три лайдаки та прислужники при грі в опуку, — що звичайно тинялися біля залізничної станції. Майже ніхто не розмовляв. Мало хто з простого народу в Англії мав сяке-таке поняття про астрономію. Більшість із них спокійнісенько собі розглядали столоподібний кінець циліндра, що був у тому самому стані, як Гендерсон і Оґілві його там залишили. Як видко, багато з тих, що сподівались побачити купи обгорілих трупів, розчарувалися, коли подивилися на цю неживу Річ. Поки я був там, дехто
