Вони прислухалися, постукали ціпком по лусці і, не почувши жадної відповіді, вирішили, що люди чи людина були непритомні або мертві.
Звичайно, вони самі не могли нічого зробити… Вони прокричали заспокоєння й обіцяння й пішли назад до міста за допомогою. Ви можете уявити їх, як вони, засипані піском, схвильовані, бігли вздовж маленької вулиці, залитої світлими проміннями сонця, якраз коли крамарі відчиняли свої крамниці, а мешканці відчиняли вікна в спальних кімнатах. Гендерсон одразу пішов на залізничну станцію, щоби протелеграфувати новину в Лондон. Попередні статті в газетах уже підготовили людські розуми прийняти цю звістку.
Коло восьмої години ватага хлопців і безробітних уже попростувала в поле поглянути на „мертвих людей з Марсу“. Ось такого вигляду прибрала та звістка. Сам я почув про це спершу від хлопчика, продавця газет, близько дев'ятої години, коли я вийшов, щоб дістати мій „Daily Chronicle“. Природно, що це мене страшно вразило, і я, не гаючи ні хилини, хутенько пішов до піскових ям просто через Отершовський міст.
