дається з залоз, проводів та органів перетворення їжі в кров. Харчоварні процеси впливають на нашу нервову систему: вони можуть нищити наші сили й відбиваються на нашому розумі. Людина буває щаслива чи нещаслива залежно від того, здорова чи хвора у неї печінка та добре чи кволо працюють у неї кишки. Марсіяни ж, завдяки своїй органічній будові, не залежать від цих органічних хитань настрою й почуття.
Що вони давали перевагу людині, як джерелові годування, видно з тих останків трупів, що вони взяли з Марса собі харчуватись. Придивляючись до цих жертов, ми бачимо, що вони — істоти двоногі, футів шість заввишки, з крихким хребтом, як у деяких порід вамбака[1], з кволими м'язами, з круглястою головою й великими очима в твердих западинах. В кожному циліндрі було, здається, по дві чи три таких істоти й усіх їх було вбито скорше, ніж марсіяни долетіли до землі. І вони мусять дякувати долі, бо від першої ж їхньої спроби стати на ноги на нашій плянеті в них поламалися б кістки.
Коли я вже почав описувати марсіян, я мушу подати тут кілька деталів про фізіологічну організацію, бо, хоч цих деталів тоді ще ми не знали, вони допоможуть читачеві, незнайомому з марсіянами, скласти яскравіше уявлення про цих бридких істот.
Фізіологічна. Організація їх відрізняється від нашої ще в двох напрямках. Організм їхній не потребує відпочинку: вони не сплять, як не спить серце в людини. Не маючи розвитих м'язів, що потребували б постійного поновлення тканин, їхні організми не відчувають потреби періодично припиняти свою працю. Вони, здається, знають дуже мало або майже зовсім не знають почуття втоми. Навіть на Землі, де марсіяни не могли ступати ні одного кроку без величезного напруження, вони не відпочивали ні на хвилину аж
- ↑ Spongia.
