муром. В тому місці, де обвалилася штукатурка, з'явилася продовгаста щілина. Я обережно підвівся навспинячки, перехилився через деревину і, зазирнувши в щілину, оглянув ще мирну учора ввечері передміську вулицю. Дійсно! навколо зчинилася величезна зміна.
П'ятий циліндер, як видко, упав у середину того дому, куди ми заходили спочатку. Будинок зник: його розтрощено до щенту, розпорошено й вирівняно з землею. Циліндер тепер лежав значно нижче від підмурку, глибоко в ямі, що вже була куди ширша тієї, яку бачив я в Вокінзі. Земля навкруги була розбризкана від удару цього тіла і лежала величезними купами, з-за яких не видно було сусідніх домів. Велетенської сили удар розбризкав її, — кажу „розбризкав“, бо це зовсім так, як розбризкало б грязюку, коли б по ній ударити молотком. Наш дім завалився назад; передня його частина, геть аж до першого поверху, була чисто знищена. Випадково кухня й комірка лишилися цілі й були поховані під руїнами й засипані з усіх боків горами землі, крім тієї частини, що була проти циліндру. Ми висіли над краєм глибокої круглястої ями, де лежав циліндері над поширенням якої працювали нині марсіяни. Важке, розмірне гупання лунало відкілясь іззаду, і раз-по-раз нашу щілину застеляв серпанок іскрастої зеленуватої пари, що здіймалася вгору.
Циліндер був уже відчинений. Він лежав посередині ями, а на її протилежному боці, серед потрощених і засипаних дрібним камінням, яскраво вирисовуючись на тлі вечірнього неба, нерухомо стояла одна з великих бойових машин, — порожня, кинута своїм машиністом. Було б, звичайно, послідовніше розпочати докладний опис ями або циліндра. Але в першу хвилину мене так вразили дивовижні істоти, що ледве повзали по купах землі в ямі, так вразив мене новий незвичайний блискучий механізм, що тепер працював у ямі та якого я бачив уперше, — що спочатку я ледве звертав увагу на яму або циліндер.
