Вони побачили, як три чудернацькі постаті відходили одна від одної й почали посуватися назад до берега, хутко виростаючи над водою. Далі один із велетнів підняв угору ґенератор з тепловим промінням. Він тримав його трохи навкоси. Ледве тільки теплове проміння доторкнулися води, раптом велетенський стовп пари знявся вгору. Воно мусіло пронизати залізну обшивку монітора, як набіло-розпалений залізний дріт пронизує папір.
Зненацька крізь стовпи пари, що знялася над водою, вихопився вихор полум'я. Марсіянин похитнувся і зашкандибав. Ще один момент — і він з усього розмаху гримнувся в море. Неймовірно могутня маса води й пари знялася в повітря. На моніторі гуркотіли гармати, випалами викидаючи в марсіян силу набоїв. Один набій високо підняв стовп води біля нашого пароплава, одскочивши в бік інших суден, що пливли на північ, і на трісочки розбив рибальський човен.
Але цього майже ніхто не зауважив. Коли марсіянин упав, з грудей капітана пароплава вихопився шалений радісний крик, який зразу всі пасажири підхопили в один голос. Але раптом всі закричали вдруге. Бо з виру білої пари виринула якась продовгувата, безформна чорна маса: це був покалічений монітор. З середньої його частини вихоплювалося полум'я, — вогонь вилітав стовпами з його вентиляторів і димарів.
Монітор ще був живий: керма його, як видко, була ціла і його машини працювали далі. Він гнав просто на другого марсіянина й був уже на сто ярдів від нього, коли на нього знову скеровано тепловий промінь. Потім почувся страшенний вибух, і чардак монітора з усіма своїми димарями скакнув угору. Вибух був такої сили, що марсіянин похитнувся. Ще момент — і охоплені вогнем уламки монітора, не перестаючи по інерції сунутися з великою силою вперед, наскочили на марсіянина, ударили його, і зім'яли, мов хатку з паперу. Брат мимохіть скрикнув.
