броненосець, що стояв на рейді, і викинув усі свої прапори. Стовпи диму вихопилися з його димарів.
Дехто з пасажирів гадав, що стріляють в Шуберинесі; але виявилося, що це було не так, бо стрілянина ставала дедалі голосніша. Раптом далеко, на південному сході, над морем з'явилися пасма диму, а далі над водою виринули щогли й димарі трьох броненосців. Але увагу брата знов прикувала стрілянина на півдні. Йому здалося, що крізь сіру млу він бачив хмару чорного диму.
Маленький пароплав уже почав вибиратися з тісного півкола суден, повертаючи на схід, і низький Есецький берег почала огортати блакитна мла. Раптом здалеку, від Фулнеса, ступаючи вздовж берега, з'явився маленький, ледве помітний через далеку відстань, марсіянин. Капітан, що стояв тоді на чардаку, з переляку почав голосно лаятись, кленучи себе за проволікання, і колеса пароплава хутчіш залопотіли, мов би пройнявшись його переляком. Пасажири всі до одного позлазили хто на ослони, хто на краї борту і переляканими очима дивилися в той бік берега, де сунулася повільними широкими кроками, кумедно нагадуючи хід людини, дивовижна постать марсіянина, вища від дерев і церковних веж.
Це був перший марсіянин, що його бачив мій брат. Він був більше здивований, ніж переляканий, коли дивився на велетня, як той спокійно увійшов у воду й пішов в напрямку фльотилії, не кваплячись, щораз далі відходячи від берега. Але ось оддалеки, з-за Кручу, з'явився й став наближатися другий велетень, без ніяких труднощів переступаючи через низенькі дерева, а за ним, ще далі — над блискучою поверхнею болота, що, здавалося, висіло між небом і морем, — глибоко вгрузаючи в дряговину, з'явився і третій велетень. Вони всі троє прямували до моря, мов би для того, щоб перегородити шлях тим численним суднам, що скупчилися між Фулнесом і Нейзом. Як не пихтіла, як хутко не працювала машина нашого
