важна далекосягла подія, що в виду неї бліднуть всі дотеперішні змагання перших українських борців за свободу ба, всі зусилля цілого українського народу вона „стоїть вище як 500 ріжних резолюцій Ліґи Народів чи Ради Амбасадорів у справі Східної Галичини“ і т. д., і т. д.… З того видко, до якого абсурду доводить комуністична демаґоґія в українському виданні…
Що за причина такого насильного вговорювання?
Із дальшого комуністичного викладу довідуємося, що тут розходиться про „непорозуміння, які на жаль зароджуються в деяких кругах молодих українських комуністів з приводу питання: що станеться зі Східною Галичиною по побіді соціяльної революції? Чи й на далі вона залишиться частиною польської радянської республіки, чи увійде в склад радянської України?“
„Відповідь ясна — пише дальше Карпатський — вона звучить: Ніхто з польських комуністів не стоїть на становищі, що Східна Галичина є польським краєм!… Польським комуністам є ясним, що Східна Галичина тяжить до свого центру Великої України“… „Комуністична партія Польщі самозрозуміло стоїть на становищі, що Східна Галичина — це земля селянина і робітника українського…“ і т. д., і т. д.
