орали поміщики, — оруть тепер „совхози“, ті самі молотилки працюють тепер, що і раніще. Великої ріжниці не видко, хіба що поміщицькі помешкання та господарські будинки стоять запущені і потрібують поправи.
Та замість одного поміщика, завідуючого чи економа, видко там цілу купу завідуючих, їхніх заступників, політкомів та воєнкомів, писарів, наставників і. т. д. А всі вони крадуть, розбірають, нищать — одним словом „кують залізо, поки гаряче“.
Бачив я і такі „совхози“, де завідуючим або яким иншим впливовим урядовцем був старий властитель-поміщик. Такі „совхози“ звичайно краще виглядають і працюють з більшим успіхом.
Селяне страшенно каються, що в свойому часі зовсім не понищили економій. Бо тепер не тільки що не дістали ніякого наділу землею і не користали з панського інвентаря, а то ще на підставі „трудової повинности“ — женуть їх большевики робити на тому панському лані, очевидно дурно, ще й на своїх харчах.
„Як би ми були в свій час знищили до тла економію, то большевики не малиб де заснувати совхоза — кажуть селяне — а тепер стало багато гірше, ніж було за поміщика. Він платив і давав харч, тай і рятував часом, а „совхозові“ треба дурно робити і тяжче ніж за панщини“.
