богослужебних книг на українську мову.
Одначе ті хитрощі не мають ніякого успіху, бо московщина так вже далася українському народові взнаки, що ніхто навіть і чути не хоче про дальшу злуку з нею.
Крім таких московських хитрощів „з гори“, в виді підшивання під українство, ведуть, панрусисти „з долу“ шалену, ординарну, низьку аґітацію немов то українська православна церква — це уніятська та польська видумка, що церкви українізується тому, щоби опісля віддати їх в жидівські руки і т. п. Одначе і тая провокаційна і злочинна аґітація відбивається о рішучість і відпорність широких мас українського народа.
Конець-кінцем стоїть церковна справа так, що в самому Київі більшість церков отже українізована, а на провінції в ґуберніях: київській, подільській, полтавській і ин. священників-Москвинів викидають із сіл, часто не дожидаючи навіть приходу українського душпастиря від Всеукраїнської Православної Церковної Ради. Навіть в Одесі є вже кілька зукраїнізованих церков, а в самій Херсонщині і Таврії поступає українізація скорим кроком. В Миколаєві собор і всі найкращі церкви зукраїнізовано.
Складки на Всеукраїнський Православний Фонд, на Всеукраїнську Право-
