Сторінка:Генріх Кляйст. Маркіза О... Переклад з передмовою Івана Франка (1903).pdf/70

жав сей лист, а спостерігши виразно по його лицї, що він був збитий з пантелику — бо коли се було ошуканство, то який мотив мав він тепер підсунути їй, скоро вона, бачилось, зовсїм не має претенсиї до його пробаченя? — осьмілена сим висловила плян, що вже давно носила в своїй груди битій сумнївами. І поки ще полковник з тупоумним видом глядїв на папір, вона сказала, що їй прийшло щось на думку. Чи позволив би він їй на день-два виїхати до В..? Коли маркіза справдї знає вже того, хто через ґазети відповідає їй як незнайомий, вона зуміє ввести її в таке положенє, що ся мусить зрадити своє серце, хоч-би була найхитрїйшою зрадницею. Комендант, роздираючи нараз сильним рухом доччин лист, відповів, що їй відомо, що він з нею не хоче мати нїякого дїла і забороняє їй входити з нею в яке будь порозумінє. Він запечатав подерті шматочки, заадресував до маркізи і віддав післанцеви як відповідь. Полковниця, огірчена в душі сею завзятою впертістю, що нївечила всяку можність виясненя, постановила виконати свій плян хоч би й против його волї. Взяла одного з комендантових стрільцїв, і зараз слїдуючого ранку, коли її муж лежав іще в ліжку, поїхала з ним до В…