Сторінка:Генріх Кляйст. Маркіза О... Переклад з передмовою Івана Франка (1903).pdf/37

назад до З… тому лише, що йому не вдало ся в переїздї через М… по пятихвилевій розмові одержати слово від зовсїм незнайомої йому дами. Надлїсничий сказав, що такий легкодушний поступок був би покараний не чим меншим, як замкненєм у кріпости! — А до того ще й здеґрадованєм, — додав комендант. Та сього нема що бояти ся, мовив далї. Се лише такий страшак при штурмі; він іще надумає ся, заким відішле депеші назад. Мати зрозумівши сю небезпеку, висловила дуже живо своє побоюванє, що він таки відішле їх. Його завзята, в одну точку наперта воля по її думцї видаєть ся здібною власне до такого вчинка. Вона як найусильнїйше просила надлїсничого, щоб зараз пішов за ним і здержав його від такого дїла, що грозило нещастєм. Надлїсничий відповів, що такий крок мав би як раз противний наслїдок і скріпив би в ньому надїю перемогти при помочи сього воєнного підступу. Маркіза висловила сю саму думку, хоча запевняла, що без сього депеші неминуче будуть відіслані, бо ґраф радше накличе на себе нещастє, нїж захоче показати ся слабим. Усї згодили ся на те, що його поводженє було дуже незвичайне і що він, здаєть ся, привик