армії і там він почув страшенний несупокій; кілька разів він хапав за перо, щоб у листї до пана полковника і до панї маркізи дати пільгу свойому серцю; нараз його вислано з депешами до Неаполю; і він не знає, чи відтам не вишлють його далї до Константинополя, а може навіть доведеть ся йому їхати до Петербурга; а тим часом йому нема змоги жити довше не залагодивши одного неминучого домаганя своєї душі; і він не міг оперти ся напорови, щоб при своїм переїздї через М… не зробити деяких кроків для сеї цїли; одним словом, він бажає, щоб його ущасливлено рукою панї маркізи і просить з найбільшою пошаною, сердечно та усильно ласкавої відповіди в сьому дїлї.
Комендант відповів по довгій павзї: що се предложенє, коли воно висловлене серіозно, в чому він не сумнїває ся, для нього дуже підхлїбне. Але при смерти свого мужа маркіза О.., його дочка, зарекла ся не виходити в друге замуж. Та що недавно на неї впало супроти нього таке велике зобовязанє, то не булоб неможливим, що її постанова через се підлягла би змінї на користь його бажаня; та поки що він просить її іменем у нього дозволу якийсь час подумати про се в тиші.
