доказ вдячности; та який же її був страх, коли довідала ся, що він того самого дня, як рушив із фортецї, знайшов смерть у битві з ворожим військом. Курієр, що принїс сю вість до М…, бачив на власні очи, як його, смертельно раненого в груди, несли до П…, де він — була певна звістка — сконав у тій самій хвилї, коли носильники мали зняти його зі своїх рамен. Комендант, що сам побіг був на почту і розвідував про близші обставини сеї подїї, почув іще, що на полї битви в хвилї, коли його трафила куля, ґраф крикнув: „Джулїєто! ся куля мстить ся за тебе!“ і зараз потім замкнув уста на віки. Маркіза була в розпуцї, що пропустила нагоду впасти йому до ніг. Вона робила собі тяжкі докори, що коли він — може зі скромности, як їй здавалось — отягав ся явити ся в замку, вона сама не вийшла до нього; жалувала нещасну свою іменницю, про яку він думав іще в хвилї смерти; силкувала ся даремно вивідати місце її побуту, щоб повідомити її про сей нещасний і зворушний випадок, і минуло кілька місяцїв, заким і сама здужала забути про нього.
Сїм'я мусїла тепер забрати ся з комендантського дому, в якім помістив ся росийський начальник. Мірковано зразу,
