Сторінка:Генрік Понтоппідан. Із хат. 1899.pdf/36

Цю сторінку схвалено

Мабуть догадував ся чогось незвичайного, бо коли минав саджавку, коло якої стояв гурток дїтий, спинив бричку і поспитав, що стало ся.

Немов одними устами, зі шапками в руках відповіла дїтвора з дитинячою простотою:

— Нїщо, лише Стину Бедкер забрали до буди.