зовалъ намъ превелебній въ богу отець Яковъ Ореховскій, протопопа лубенскій, унѣверсали антецессора нашего; одинъ на хуторъ купленый близко села Мохнача эъ грунтами и млинъ, тамъже на рецѣ Мохначѣ построенний, и на осѣлих при ономъ людей; другій на млини два, одинъ на рецѣ Сулѣ отрох колахъ, а другій на рѣчцѣ Оржицѣ, под Яблоновимъ стоячie; третій на селце Мохначъ въ уездѣ Горошкинскомъ лежачое; четвертій на байракъ, іменуемій Брукувcкій, до круга Лебединского прилеглій и на пасѣку въ ономъ буду» чую, уволняючій от даваня десятини медовой; и просилъ на Оные нашего подтверженъя. Мы теди гетманъ, склонившися на его отца протопопа лубен ского прошеніе, яко всѣ тые грунта симъ унѣверсаломъ нашимъ ствершаемъ, такъ абы панъ полковникъ лубенскій, старшина полковая, и нихто з войско вих и Посполитих того полку обывателей во владѣнъю вишшепомянутих села Мохнача и въ отбиранъю от Посполитих людей повинности и послушенства и в заживанъю хутора эъ млиномъ на рецѣ Мохначѣ построенного и людей тамъ осѣлих, такъже особливо двох млиновъ на рецѣ Сулѣ и рѣчцѣ Оржицѣ построенних и пасѣки въ байраку Бруковскомъ, зъ которой не мѣетъ бра тися пчолная десятина, не смѣли и не важилис найменшой чинити шкоди, перешкоди и трудности, пилно варуемъ и приказуемъ. Данъ въ Глуховѣ, септевpia 1 дня, року 1709.
У подлинного подписано: Звишъменованный гетманъ рукою власною.
Копія.
46.
Войте села Онушковъ! з певного респекту нашого соизволилисмо, аби честний іерей лукомский тяглихъ з вашого села людей употреблялъ для подпори дому своего. Засим приказую вамъ симъ нашимъ листомъ, абисте въ пріключающихся работиз нах ему отцу Петрови безъ всякой въспреки послушни були. Тое повторе вамъ пилно приказавши, зичим ім же доброго от господа бога эъдоровя. Зъ обозу зъ под Багачовки, мая 28 д., року 1709[1]).
Въ подлином написано: Вамъ ласкавий Іоанъ Скоропадский гетман рукою власною.
Копія.
[222] 46.
Его царского пресвѣтлого величества войска Запорожскаго гетман Іоанъ Скоропадский, Вамъ войтови села Онушокъ зо всѣми тамошними посполитими людми чрезъ сие наше унѣверсалное писаніе нехай будетъ вѣдомо, ижъ яко прежде сего з певних респектовъ нашихъ ку пречестному отцу Петру Петровичу, Священниковѣ лукомскому, писали до васъ приватнимъ нашимъ листомъ, при казуючи, абисте его честности во всяких работизнахъ чинили послушенство, такъ и тепер тому ж отцу Петру, перший нашъ респектъ являючи, симъ унѣ версаломъ нашимъ пилно грозимъ, мѣти хощемъ и рейментарско приказуемъ, абисте без жадной вимовки и спреки предреченному отцу Петру, священнику лукомскому, тое ж во всѣхъ работизнахъ его домових отдавали послушен ство, и в належитих приказанняхъ его ж поволними били. Яко нашой тут виряженой волѣ такъ самъ панъ полковникъ лубенский, яко и сотникъ
- ↑ В оригіналі стоїть рік—1729-очевидно помилковий, з наступного документа видно, що мусить бути 1709.
