Ваша правда, але що мінї се всьо поможе. До половини чоловік троха вилабудав ся, але тепер, хто знає, як буде далї.
Я принесу вам зараз також.
Як мало би бути? Про що ви говорите?
Не можу сказати справдї нїчого рішучого, я сам не знаю іще добре, але, бачите, ломить мене у всїх кістках. Будемо мати, думаю, зміну погоди. Без жарту я перечуваю се кождого разу, стара то театральна рутина. Тодї, як мінї жерело зробило так добре, знав я що й десять коний не витягне мене відси. І справдї, не минули чотири недїлї, і я звинув свою буду. Тепер буду мусїти, здаєть ся, тягнути далї сї прокляті тачки. Хто знає, куда?
Хто знає, куда! Так то йде на сьвітї; я, коли признати ся, цїлком вдоволений із себе.
Ну, ви як-раз тепер у найлїпших лїтах. Такий чоловік як ви, найде собі всюди місце у сьвітї. Але такий старий собака як я, то цїлком інакше. Як втрачу лише тут той буденний кусник хлїба, се-б то, як проженуть мене відси,
