Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/97

Цю сторінку схвалено
ЮРКО.

Поки що іще нї; на таку річ треба підіждати, але вона вже й так продана! А зрештою на здоровля мої панство, — ваше здоровля панство! Бо як вже всї будуть порожні, то є тут іще більше. — Купець зоветь ся Екснер? Що? Той, що се купив? Він буде наповняти лише фляшки мінеральною водою, та буде розсилати їх; гостинницю хоче винаймити. — Я винаймив би її зараз, коби були лише гроші.

ГАУФЕ.

То йдїть до Геншля, він вам дасть.

ЮРКО.

Ет, знаєте що, воно не було би так цїлком неможливе.

ГАУФЕ.

Знаємо, знаємо, ви стоїте в дуже близьких відносинах з його жінкою.

Франя сьмієть ся.
ЮРКО.

Ну, чому-ж би нї? Нїчого собі жіночка! Чуєте? Жінки будуть вам їсти з руки тому, хто знає, як забрати ся до них.

ГАУФЕ.

Ну, коли ви довели до сього, що Геншлева їсть вам з руки, то мусите розуміти ся на річи.

ФАБІҐ
входить з посторонком на плечах. Сїдає незамітно в кутї.