Тут лишиш ся, пощо маєш забирати ся? Кого то я маю бояти ся, може Геншля? Він мусить стояти на двох лабах перед мною. А се мінї подобало би ся. Коби ти був вчера прийшов, я казала тобі. Нїхто не перешкодив би нам, анї Геншель, анї Зібенгар. Нинї чорти показили ся.
Входить гандляр коний Вальтер; гожий, стрункий мущина, коло сорока лїт. В башлїковій шапцї, кожушку, стрілецьих панчохах та високих чоботах; рукавички висять на шнурку.
Геншлева, твій чоловік є на дворі на оборі. Добрий вечір! Я зайшов тут лише на хвилю сказати тобі добрий вечір. Потім мушу знова зараз на коня. Красні купили ми Брабанти. Він привіз також щось.
Я думала, що вернете аж в понедїлок.
Воно і не було би інакше, ми доїхали лише до Кант. Там мусїли ми надати конї на желїзницю, бо інакше покрутили би карки та ноги: така була погана їзда по ожеледї.
Розумієть ся, желїзницею їдеть ся… скорше
Хто-ж тут є іще? Го, го! Давно вас не було видно! Та-ж се Юрко? Все забуваю. Хлопчище виглядає як який справжнїй барон!
