Цю сторінку схвалено
ЮРКО.
Ну, скажи-но Ганю, маєш що теплого?
ГЕНШЛЕВА.
Чому-ж ти не прийшов вчера у вечері?
ЮРКО.
Що-ж? Ти гадаєш, що я можу вийти собі кождої днини? Я намучив ся нинї досить, заки вирвав ся. Вчера трівало до третьої в ночи.
ГЕНШЛЕВА.
Що такого?
ЮРКО.
Засїданє вогневої сторожі. Купили собі нову сикавку і хотїли як найшвидше посьвятити її. Як-раз вчера відбули перше засїданє.
ГЕНШЛЕВА.
Вони коби лише мали яку покривку до питя. А я сидїла тут сама та ждала до пізної ночі. Раз — не знаю, що се могло бути! Птах мусїв вдарити собою до вікна — а я думала, що се ти — йду до вікна, відчинюю його. Потім то я була така скажена, що не могла вснути до півночі.
Бє легко долонню об стіл.
Не знаю чому, але я все іще чогось лиха.
ЮРКО.
Ет, що! Пощо нам псувати собі гумор.
Обіймає її.
Се-ж нерозумно! Пощо? Нащо?
